Геополітичний вимір проєкту Стамбульського каналу в системі міжнародних відносин (2011–2025)

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз геополітичного виміру проєкту будівництва Стамбульського каналу як стратегічної ініціативи Турецької Республіки в період 2011–2025 рр. Розглянуто історичну генеалогію ідеї створення альтернативного водного шляху між Чорним і Мармуровим морями – від античних проєктів та османських спроб до її реактуалізації в сучасному політичному дискурсі. Досліджено геополітичний контекст проєкту в системі міжнародних відносин, зокрема його потенційний вплив на режим Чорноморських проток, встановлений Конвенцією Монтре 1936 р. Доведено, що Стамбульський канал є не стільки інфраструктурним, скільки потужним геополітичним інструментом, спрямованим на трансформацію регіонального балансу сил та посилення стратегічної автономії Туреччини в Чорноморсько-Середземноморському басейні. Особливу увагу приділено аналізу позицій ключових глобальних акторів (США, російської федерації, Китайської Народної Республіки, Європейського Союзу) щодо реалізації проєкту та його наслідків для архітектури регіональної безпеки. Визначено, що поява штучного водного шляху, формально виведеного з-під юрисдикції Конвенції Монтре, створює реальні передумови для ерозії усталеного міжнародно-правового режиму та здатна спровокувати загострення геополітичного суперництва в Чорноморському регіоні. Розкрито внутрішньополітичний контекст проєкту, що характеризується гострою поляризацією турецького суспільства та використанням каналу як символу неоосманського відродження в ідеологічному дискурсі правлячої еліти. На основі проведеного аналізу сформульовано прогностичні оцінки щодо подальшого розвитку ситуації навколо Стамбульського каналу та його впливу на трансформацію безпекової архітектури Чорноморського регіону в середньостроковій перспективі.