Пріоритети ресурсного забезпечення публічного управління в територіальних громадах

Анотація

У статті здійснено системний аналіз пріоритетів ресурсного забезпечення публічного управління в територіальних громадах України в умовах трансформації місцевого самоврядування, децентралізаційних процесів, загострення системних викликів та розгортання повномасштабної війни. Обґрунтовано актуальність дослідження, що зумовлена зростаючим значенням ресурсної спроможності громад як базової передумови ефективності місцевої влади, надання якісних публічних послуг та забезпечення резильєнтності в умовах кризи. Теоретико-методологічну основу дослідження сформовано на засадах публічного управління, економіки публічного сектора, адміністративної науки та теорії резильєнтності. У роботі акцентовано увагу на чотирьох ключових напрямах ресурсного забезпечення органів місцевого самоврядування (ОМС): фінансовому, кадровому, інформаційному та матеріально-технічному. На основі аналізу статистичних даних та регіональних звітів розкрито взаємозв’язок між обсягом управлінських витрат і рівнем власних доходів місцевих бюджетів. Встановлено, що в містах і на обласному рівні спостерігається позитивний ефект масштабу, що дозволяє зменшувати частку адміністративних витрат і спрямовувати більше ресурсів на розвиток соціальної, освітньої та інфраструктурної сфер. Натомість у сільських громадах частка витрат на утримання ОМС є значно вищою, що зумовлює необхідність оптимізації структури управління та пошуку додаткових джерел фінансування.

Кадровий компонент проаналізовано крізь призму професіоналізації, мотивації, вікової структури та регіонального дисбалансу. Аргументовано необхідність розроблення Національної стратегії кадрового забезпечення ОМС, що має включати створення регіональних центрів підвищення кваліфікації, механізми професійного зростання та оцінки ефективності персоналу. Інформаційне забезпечення розглянуто як інструмент цифровізації управлінських процесів і підвищення прозорості влади. Наведено статистичні дані про рівень цифрової інфраструктури в регіонах України, який залишається недостатнім: повноцінний доступ до цифрових систем мають лише 41 % ОМС. Підкреслено необхідність розбудови єдиного інформаційного простору, що поєднує локальні, регіональні й національні платформи, та запровадження інструментів обробки великих даних (Big Data) для підвищення якості управлінських рішень. Матеріально-технічне забезпечення розглянуто в контексті інституційної спроможності громад. Проаналізовано дані Асоціації міст України, згідно з якими Київська та Дніпропетровська області мають найвищий рівень технічного оснащення, тоді як у Черкаській і Сумській – найнижчий. Встановлено, що успішна модернізація матеріальної бази можлива за умов залучення інвестицій, субвенцій, грантів, а також розвитку державно-приватного партнерства. Доведено, що ефективне ресурсне забезпечення публічного управління на рівні територіальних громад потребує комплексного підходу, що враховує як макроекономічні умови, так і специфіку локальних контекстів. Запропоновано переходити від фрагментарних управлінських рішень до впровадження цілісної фінансово-економічної стратегії розвитку громад, орієнтованої на досягнення стійкого зростання, соціальної згуртованості та інституційної резильєнтності. У цьому контексті інтеграція фінансових, кадрових, інформаційних і матеріальних ресурсів є не лише технічним завданням, а й стратегічним завданням публічної політики.