Аналіз фінансових методів регулювання природокористування в контексті гармонізації українських та європейських фінансових інструментів

Анотація

Однією із ключових проблем людства є швидка зміна клімату. Погіршення екологічної ситуації нерозривно пов’язано з розвитком суспільства, упровадженням сучасних технологій, розширенням масштабів діяльності. Це вимагає негайного втручання державних установ, міжнародних і регіональних організації, приватних структур для вирішення означеної проблеми. Питання забезпечення раціонального природокористування нині викликає особливу стурбованість та перебуває в колі зору багатьох інституцій, зокрема Європейський Союз постійно вдосконалює способи і механізми його регулювання. Оскільки Україна планує стати членом ЄС, гармонізація нашого законодавства, у тому числі і з даного напряму, є обов’язковою умовою для інтеграції. Тому метою статті є дослідження фінансових методів регулювання природокористування в ЄС та визначення ефективності їх дії і перспектив адаптації в України. Під час написання статті використано такі методи: аналіз, синтез, узагальнення, систематизації, конкретизація. У даній роботі увага зосереджена саме на фінансових методах, оскільки вони є найефективнішими. Встановлено, що до фінансових інструментів регулювання природокористування варто зараховувати: податки та збори, торгівлю викидами, відшкодування за використання природних ресурсів, премії й субсидії, вартість відновлення довкілля, екологічні кредити, зелені інвестиції й заохочення до інновацій. Для євроінтеграції Україні потрібно розширити базу оподаткування екологічними податками. Також необхідно переглянути розмір ставки екологічного податку за викиди вуглецю, який нині суттєво нижчий ніж у країнах ЄС. Його підвищення дасть змогу при експорті товарів у Європейський союз не платити різницю по СВАМ, а використати заощаджені кошти на вирішення екологічних проблем. В Україні на відміну від європейської практики суттєвим недоліком є те, що рентна плата за користування надрами, водою, лісовими ресурсами, транспортування нафтопроводами не належить до екологічних податків і не використовується на заходи із захисту навколишнього середовища. Фінансування відновлення довкілля повинно здійснюватися з урахуванням усіх факторів впливу для кожного конкретного регіону та країни в цілому. Інвестиції в екологічну модернізацію можуть стати для України одними з найдієвіших фінансових інструментів, оскільки орієнтуються на заохочення, а не примус. Отже, регулювання природокористування в Україні вимагає реформування фінансових методів відповідно до вимог європейського законодавства.