Мотиви використання ділових ігор у корпоративному управлінні
DOI:
https://doi.org/10.26642/ema-2019-3(89)-94-98Ключові слова:
ділові ігри, корпоративне управління, корпоративне навчання, мотивиАнотація
У динамічному ринковому середовищі кваліфіковані менеджери мають володіти знаннями й уміннями, які не можуть бути сформовані за допомогою лише традиційних технологій навчання. Особливу роль серед методів корпоративного навчання відіграють ділові ігри, які поряд з отриманням професійних знань та розвитком здібностей і якостей формують у менеджера ініціативність, самостійність, готовність до дії, відповідальність, рішучість, уміння здійснювати поставлені цілі. Вони дозволяють розвивати творчі здібності, формувати комунікативну компетентність, долати нерішучість, створюють ефект взаємодії учасників, які беруть участь у діловій грі. Ділова гра, визначена нами як компонент інноваційних технологій навчання, які формують професійні якості фахівця методом занурення в конкретну ситуацію, змодельовану конструктором гри. Ігрова діяльність є найважливішим засобом формування професійних якостей фахівця, зокрема менеджера, вона здатна змінювати стиль мислення і характер поведінки, бути стимулом творчої активності і змагальності. Тому ігровий метод навчання набуває все більшої популярності в корпоративному навчанні.У статті досліджено цілі і мотиви використання ділових ігор в корпоративному управлінні; а також вимоги відповідно до яких необхідно адаптувати ділові ігри, щоб вони відповідали методам і умовам діяльності корпорації та інтересам її зацікавлених сторін. Ділові ігри мають відповідати методам і умовам діяльності корпорації, розроблятися і проводитися без втрати їх змістового наповнення у максимально стислі терміни, бути гнучкими і адаптуватися до різноманітних об’єктів дослідження, реалістично генерувати та оцінювати варіанти рішень.
Посилання
Bojacis, R. (2008), Kompetentnyj menedzher. Model' jeffektivnoj raboty, Translated from English, HIPPO, Moskva, 352 p.
Zjazjun, I.A. (2002), «Svitogljadni priorytety pedagogiky», Suchasni informacijni tehnologii' ta innovacijni metodyky navchannja u pidgotovci fahivciv: metodologija, teorija, dosvid, problemy, zb. nauk. pr., in Zjazjun, I.A. (ed.), in 2 parts, Part 1, Vol. 2, Kyi'v, pp. 10–16.
Kolosok, A.M. (2014), «Social'na vidpovidal'nist' v systemi korporatyvnogo upravlinnja», Ekonomichnyj forum, No. 1, pp. 249–253.
Lipych, L.G. and Pustjul'ga, L.C. (2010), «Genezys rozvytku teorij motyvacii' praci», Science, No. 1, pp. 17–19.
Nyzhnyk, V.M. and Polinkevych, O.M. (2012), «Metody ocinky vplyvu faktoriv zovnishn'ogo seredovyshha na biznes-procesy promyslovyh pidpryjemstv», Ekonomichni nauky, Serija Ekonomika ta menedzhment, No. 9 (2), pp. 334–345.
Raven, Dzh. (2002), Kompetentnost' v sovremennom obshhestve: vyjavlenie, razvitie i realizacija, Translated from English, Kogito-Centr, Moskva, 396 p.
H'ell, L. and Zigler, D. (2003), Teorii lichnosti, Piter, SPb., 608 p.
Berle, A. and Means, G. (1991), The modern corporation and private property, Transaction publishers.
Levchuk, A. (2017), «Corporate Culture: Technology of its Formation», Ekonomichnyj chasopys Shidnojevropejs'kogo nacional'nogo universytetu imeni Lesi Ukrai'nky, Vol. 3, No. 11, pp. 47–52.
Shleifer, A. and Vishny, R. (1997), «A survey of corporate governance», Journal of Finance, No. 52 (2), pр. 737–783.
Velentzas, I. and Broni, G. (2014), «Business Ethics, Corporate Governance, Corporate Social Responsibility», Accounting and Auditing Ethics & Deontology, in Greek, IuS, Thessaloniki.
Whiddett, S. and Hollyforde, S. (2003), A practical guide to competencies: how to enhance individual and organizational performance, London CIPD, B., 764 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Оксана Анатоліївна Хілуха
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автор, який подає матеріали до друку, зберігає за собою всі авторські права та надає відповідному виданню право першої публікації, дозволяючи розповсюджувати даний матеріал із зазначенням авторства та джерела первинної публікації, а також погоджується на розміщення її електронної версії на сайті Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського та на сайті журналу.
