Мотиви використання ділових ігор у корпоративному управлінні

Автор(и)

  • Оксана Анатоліївна Хілуха Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.26642/ema-2019-3(89)-94-98

Ключові слова:

ділові ігри, корпоративне управління, корпоративне навчання, мотиви

Анотація

У динамічному ринковому середовищі кваліфіковані менеджери мають володіти знаннями й уміннями, які не можуть бути сформовані за допомогою лише традиційних технологій навчання. Особливу роль серед методів корпоративного навчання відіграють ділові ігри, які поряд з отриманням професійних знань та розвитком здібностей і якостей формують у менеджера ініціативність, самостійність, готовність до дії, відповідальність, рішучість, уміння здійснювати поставлені цілі. Вони дозволяють розвивати творчі здібності, формувати комунікативну компетентність, долати нерішучість, створюють ефект взаємодії учасників, які беруть участь у діловій грі. Ділова гра, визначена нами як компонент інноваційних технологій навчання, які формують професійні якості фахівця методом занурення в конкретну ситуацію, змодельовану конструктором гри. Ігрова діяльність є найважливішим засобом формування професійних якостей фахівця, зокрема менеджера, вона здатна змінювати стиль мислення і характер поведінки, бути стимулом творчої активності і змагальності. Тому ігровий метод навчання набуває все більшої популярності в корпоративному навчанні.
У статті досліджено цілі і мотиви використання ділових ігор в корпоративному управлінні; а також вимоги відповідно до яких необхідно адаптувати ділові ігри, щоб вони відповідали методам і умовам діяльності корпорації та інтересам її зацікавлених сторін. Ділові ігри мають відповідати методам і умовам діяльності корпорації, розроблятися і проводитися без втрати їх змістового наповнення у максимально стислі терміни, бути гнучкими і адаптуватися до різноманітних об’єктів дослідження, реалістично генерувати та оцінювати варіанти рішень.

Біографія автора

Оксана Анатоліївна Хілуха, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

O.A. Khilukha

Посилання

Bojacis, R. (2008), Kompetentnyj menedzher. Model' jeffektivnoj raboty, Translated from English, HIPPO, Moskva, 352 p.

Zjazjun, I.A. (2002), «Svitogljadni priorytety pedagogiky», Suchasni informacijni tehnologii' ta innovacijni metodyky navchannja u pidgotovci fahivciv: metodologija, teorija, dosvid, problemy, zb. nauk. pr., in Zjazjun, I.A. (ed.), in 2 parts, Part 1, Vol. 2, Kyi'v, pp. 10–16.

Kolosok, A.M. (2014), «Social'na vidpovidal'nist' v systemi korporatyvnogo upravlinnja», Ekonomichnyj forum, No. 1, pp. 249–253.

Lipych, L.G. and Pustjul'ga, L.C. (2010), «Genezys rozvytku teorij motyvacii' praci», Science, No. 1, pp. 17–19.

Nyzhnyk, V.M. and Polinkevych, O.M. (2012), «Metody ocinky vplyvu faktoriv zovnishn'ogo seredovyshha na biznes-procesy promyslovyh pidpryjemstv», Ekonomichni nauky, Serija Ekonomika ta menedzhment, No. 9 (2), pp. 334–345.

Raven, Dzh. (2002), Kompetentnost' v sovremennom obshhestve: vyjavlenie, razvitie i realizacija, Translated from English, Kogito-Centr, Moskva, 396 p.

H'ell, L. and Zigler, D. (2003), Teorii lichnosti, Piter, SPb., 608 p.

Berle, A. and Means, G. (1991), The modern corporation and private property, Transaction publishers.

Levchuk, A. (2017), «Corporate Culture: Technology of its Formation», Ekonomichnyj chasopys Shidnojevropejs'kogo nacional'nogo universytetu imeni Lesi Ukrai'nky, Vol. 3, No. 11, pp. 47–52.

Shleifer, A. and Vishny, R. (1997), «A survey of corporate governance», Journal of Finance, No. 52 (2), pр. 737–783.

Velentzas, I. and Broni, G. (2014), «Business Ethics, Corporate Governance, Corporate Social Responsibility», Accounting and Auditing Ethics & Deontology, in Greek, IuS, Thessaloniki.

Whiddett, S. and Hollyforde, S. (2003), A practical guide to competencies: how to enhance individual and organizational performance, London CIPD, B., 764 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-11-27

Як цитувати

Хілуха, О. А. (2019). Мотиви використання ділових ігор у корпоративному управлінні. Економіка, управління та адміністрування, (3(89), 94–98. https://doi.org/10.26642/ema-2019-3(89)-94-98

Номер

Розділ

МЕНЕДЖМЕНТ