Стратегічний механізм забезпечення конкурентоспроможності економічного суб’єкта на національному та міжнародному рівнях

Анотація

У роботі з використанням системного підходу запропоновано концептуальний підхід до стратегічного механізму забезпечення конкурентоспроможності економічного суб’єкта, який являє собою систему поглядів на рушійні сили та методи досягнення мети підприємства через методологічне обґрунтування формування, впровадження та оцінки соціально-економічного ефекту конкурентної політики. Підхід охоплює питання обґрунтування можливості та необхідності управління процесами забезпечення конкурентоспроможності на рівні економічного суб’єкта; ідентифікацію об’єкта і суб’єкта, видів стратегії забезпечення конкурентоспроможності. Одним з елементів є дії з формування методологічної основи управління стратегією забезпечення конкурентоспроможності економічного суб’єкта. Механізм управління стратегією, базуючись на принципах і методах управління, забезпечує соціально-економічний ефект від упровадження конкурентної стратегії через формування та реалізацію конкурентної політики. Мету підприємства структуровано у вигляді ієрархічного ланцюжка проміжних результатів, для досягнення яких розроблено систему стратегій: стратегічна перспектива (зростання, стабілізація, скорочення), стратегічна альтернатива (концентрація, диверсифікація), конкурентні стратегії (лідерство за витратами, диференціація), функціональні стратегії (фінансова, кадрова, антикризова, організаційна, інноваційна, управління якістю, ресурсна, зовнішньоекономічна, соціальна, екологічна, виробнича, маркетингова). Практичне впровадження механізму може забезпечити досягнення мети підприємства через реалізацію ієрархічного ланцюга «мета – фактори конкурентних переваг – стратегія – конкурентна перевага – конкурентоспроможність – результат». Запропонований підхід дозволяє визначати методи забезпечення конкурентоспроможності економічного суб’єкта як результату його активної ринкової політики, встановлювати причини та умови виникнення конкурентних переваг, розробляти на сформованій аналітичній базі конкурентні стратегії. Проаналізовано траєкторії шаблонного структурного розвитку успішних економічних суб’єктів на ринку, які схильні до збереження своєї організаційної структури і, одночасно, зміни горизонтів існування створюють підґрунтя для трансформації структури як реакції на ускладнення управлінських завдань. Як засіб реалізації стратегічної альтернативи в упорядкованій системі стратегій підприємства запропоновано впровадження диверсифікації, яка розуміється як різноманітність результатів на ринку, а не виробництв всередині підприємства.