Економіка, управління та адміністрування

Особливості бізнес-комунікації в публічній діяльності: концептуальний огляд

2025-10-15T16:10:16+03:00

Сучасна сфера публічного врядування орієнтується на принципи відкритості, прозорості, відповідальності та підзвітності, досягнення яких неможливе без ефективної комунікації. У статті обґрунтовано актуальність дослідження бізнес-комунікацій у публічній діяльності, підкреслено недостатню вивченість цього питання у контексті органів влади на відміну від приватного сектору. Проаналізовано наукові підходи зарубіжних та вітчизняних дослідників (К.Майстренко, А.Мішель, Д.Маккуейл, А.Тоффлер) щодо ролі комунікації у формуванні довіри, партнерства та суспільної думки. Визначено принципи ефективної бізнес-комунікації (прозорість, чесність, нейтральність, співробітництво тощо) та поведінкові індикатори, що слугують критеріями оцінки її результативності. Запропоновано класифікацію комунікацій за способом виникнення та передавання інформації (формальні, неформальні; вертикальні, горизонтальні). Особливу увагу приділено сегментації цільової аудиторії методикою 5W, визначенню соціально-демографічних та психологічних характеристик, а також використанню цифрових інструментів і соціальних мереж (зокрема Facebook) для підвищення ефективності взаємодії. Розглянуто комунікаційні стратегії (реактивна, проактивна, медіастратегія, меседж-бокс) та етапи розробки комунікаційного плану. Зроблено висновок, що впровадження сучасних цифрових комунікаційних практик сприятиме адаптації українського публічного врядування до стандартів ЄС, а перспективним напрямом є вивчення і впровадження зарубіжного досвіду використання соціальних мереж у діяльності органів влади.

Християнська теологія як науково-гуманітарна платформа та синергетично-рефлексивна модель державного управління

2025-10-17T12:20:36+03:00

Важливе місце у теорії державного управління посідають питання релігії, християнської теології та соціальної думки українського православ’я. Духовні та інтелектуальні зусилля державних управлінців спрямовані на найбільш адекватне прочитання духовних ідей християнства у питаннях політики, державного управління та політології. Досі немає спеціального дослідження соціальних і політичних смислів українського православ’я, окреслених у працях церковних ієрархів, богословів та релігійних мислителів. Метою цієї статті є заповнити ці прогалини. Розглянуто парадигми християнської теології, які набувають нової конфігурації та демонструють наявний потенціал теологічного знання в умовах викликів сьогодення. Доведено, що питання взаємозв’язку державного управління та християнської теології, а також можливі перспективи подальшого розвитку конструктивного діалогу Української держави і християнських церков України формують єдину інтегральну платформу сучасної науки, де нівелюється протиставлення теології і філософії. Зв’язок християнської теології і державного управління є проєктом есхатологічного розвитку людства і умовою збереження духовної сутності сучасної людини. Науково-богословський аналіз зарубіжного наукового дискурсу католицизму і протестантизму засвідчує, що методологічна база християнської теології у державному управлінні розкривається як узагальнююча науково-гуманітарна платформа, яка містить в собі: історію, релігієзнавство, культурологію, політологію, соціальне вчення християнства і політичну теологію. Саме тому сьогодні актуалізуються питання вивчення історії православної церкви в Україні, теорії християнської соціальної думки і релігійної філософії, комплексного аналізу релігійних і етичних систем світу, що є важливим елементом методології державного управління та теологічного осмислення буття глобального людства. Важливими аспектами богословського підходу до проблем державного управління є складні багатовимірні духовно-ідейні й соціокультурні релігійні конструкти, теологічні уявлення про політику, державу і суспільство, які вивчаються філософією, соціологією, політологією, економікою і психологією. Цей релігійний конструкт може бути використаний державними управлінцями як інструмент для розробки ефективної державної політики у сфері релігії, свободи совісті і віросповідання. Комплексний теологічний підхід допомагає науковцям сформувати принципи державного управління з урахуванням історії релігії, духовних цінностей, ідей та життя християнської церкви у певних політичних, культурно-історичних і соціокультурних контекстах. Християнська теологія як частина гуманітарної науки є одним із важливих і вагомих чинників духовної трансформації сучасного світу. Філософське й духовно-релігійне осмислення значення теології розглядається науковцями в координатах «традиція – історія – культура – стабільність – духовна міцність – сьогодення – майбутнє», що корелює з актуальними науковими проблемами істинності наукового знання.

Оцінка ефективності партисипативного планування в управлінні розвитком урбанізованих територій

2025-10-17T15:17:14+03:00

У статті досліджено особливості оцінювання партисипативного планування в умовах розвитку урбанізованих територій. Розглянуто необхідність застосування гнучкого, контекстуального підходу до оцінки, що враховує складність планувальних процесів та багаторівневу взаємодію учасників. Проаналізовано значення оцінки якості громадської участі, ефективності комунікації та впливу партисипативних процесів на прийняття управлінських рішень. Узагальнено ключові чинники успішного оцінювання, зокрема, чітке формулювання цілей, узгодженість критеріїв із планувальними завданнями, ефективну комунікацію результатів та адаптацію методів до конкретної ситуації Систематизовано підходи до оцінки участі громадськості як інструменту покращення якості міської політики та просторового розвитку. Окреслено основні напрями подальших досліджень, пов’язаних із розробкою універсальних методологічних рішень для оцінки партисипативного планування з урахуванням соціальних, культурних та політичних особливостей регіонів. Запропоновано вдосконалення інструментів кількісного та якісного аналізу впливу участі громадськості на результативність рішень, рівень довіри до влади та сталий розвиток міст. У результаті дослідження обґрунтовано доцільність інтеграції результатів оцінювання у процеси прийняття рішень з метою підвищення прозорості, адаптивності та ефективності публічного управління в умовах урбанізації.

Державне управління євроінтеграційним процесом та державна євроінтеграційна політика України: понятійний дискурс

2025-10-17T16:07:14+03:00

Державне управління євроінтеграційним процесом в Україні на сьогодні є запорукою подальшого існування української державності, оскільки саме від швидкості досягнення кінцевого результату вказаного напряму державного управління – вступу до ЄС – на тлі військової агресії проти України залежить майбутнє нашої країни. У публікації обґрунтовано та запропоновано під «державним управлінням євроінтеграційним процесом в Україні» розуміти напрям вітчизняного соціального управління, що полягає у цілеспрямованому організуючому впливі відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб державних підприємств, установ та організацій, громадянського суспільства України в межах їх повноважень на відповідні сфери життя нашої держави та суспільства з метою досягнення політичної, правової, економічної, соціально-культурної, суспільної інтеграції України з ЄС, що сприятиме подальшому розвитку нашої країни та забезпеченню державності в ній. Функціональне наповнення цього напряму державного управління (на тлі загальних: планування / прогнозування, організація, мотивація, контроль) запропоновано представити у вигляді такого набору спеціальних функцій та завдань: інтеграційна (завдання – забезпечення наближення та злиття основ нашої країни в сфері політики, права, економіки, соціально-культурній сфері на макро-, мезо- та мікрорівнях з основами функціонування ЄС); безпекова (забезпечення національної безпеки через сукупність заходів у межах європейської інтеграції, зокрема допомогу ЄС); державницька (забезпечення існування інституту держави в Україні через результат євроінтеграції – входження України до ЄС). На розвиток теоретичних позицій державного управління євроінтеграційним процесом в Україні запропоновано під державною євроінтеграційною політикою України розуміти розроблений та сформований органами державної влади, місцевого самоврядування та апаратом управління державних підприємств, установ та організацій України за участі громадянського суспільства план дій до реалізації державою та суспільством в часі та просторі на досягнення політичної, правової, економічної, соціально-культурної, суспільної інтеграції України з ЄС з метою забезпечення державності в нашій країні та подальшого її розвитку. Запропоновано в межах державної євроінтеграційної політики виокремлювати такі ознаки та види політики: за масштабом охоплення; за сферою впливу; за періодом охоплення. Умотивовано, що на тлі традиційних принципів державної політики загалом у сфері євроінтеграції України доцільно виокремити такі специфічні принципи: безпековості, пріоритетності та незворотності.

Сучасний стан та тенденції розвитку міжнародних ринків послуг

2025-10-15T11:32:41+03:00

Послуги охоплюють транзакції між покупцем і продавцем без передачі матеріальних товарів. Вони базуються на використанні ресурсів, досвіду, навичок, винахідливості та інтелекту. До основних видів послуг належать: цивільні, у сфері нерухомості, лізингові, комерційні, особисті, а також послуги з ремонту та технічного обслуговування. Метою статті є аналіз сучасного стану та окреслення основних тенденцій розвитку світового ринку послуг. Для досягнення мети були використані загальнонаукові методи синтезу та аналізу, порівняння і узагальнення. Сфера послуг створює вартість, яка є переважно нематеріальною та містить такі сектори й види діяльності, як підбір персоналу, бухгалтерський облік та консалтинг, юридичні послуги, обслуговування клієнтів, навчання та розвиток, а також знання та дані. Компанії та приватні особи, які працюють у цьому секторі, зосереджуються на використанні знань, інформації та досвіду для надання послуг та/або перетворення товарів для підприємств, державного сектору, а також окремих клієнтів. Протягом останнього століття сектор послуг інтенсивно розвивався та перетворився на провідний сегмент економіки більшості розвинених країн. Його зростання зумовлене накопиченням знань, стрімким технологічним прогресом, а також розвитком засобів комунікації та інфраструктури в останні десятиліття. У статті наведено ризики розвитку ринку послуг: регуляторні бар’єри, економічна нестабільність і потреба в постійному вдосконаленні технологій. Для ефективного розвитку міжнародних ринків послуг необхідно адаптувати стратегії бізнесу, враховуючи новітні тенденції та виклики глобального ринку. Встановлено, що держави та міжнародні організації мають сприяти створенню сприятливих умов для розвитку сфери послуг через удосконалення законодавства, залучення інвестицій та розвиток інфраструктури. Такий комплексний підхід дозволить досягти стабільного зростання сфери послуг та забезпечити її глобальну конкурентоспроможність.

Система показників комплаєнс-контролю для запобігання ризикам самодостатнього розвитку бізнесу

2025-10-14T11:28:34+03:00

У статті досліджено науково-методичні засади формування системи показників комплаєнс-контролю як інструменту запобігання ризикам самодостатнього розвитку бізнесу. Обґрунтовано актуальність застосування збалансованої системи показників для діагностики стану господарських організацій в умовах підвищеної конкуренції, невизначеності та зовнішніх викликів. Метою дослідження є розробка та вдосконалення підходів до визначення ключових показників ефективності, їхнього оцінювання та використання у процесі комплаєнс-контролю з метою ухвалення управлінських рішень і забезпечення резильєнтності бізнесу. Завдання дослідження полягають у формуванні комплексної системи індикаторів KPI, що відображають інвестиційно-інноваційні процеси, ефективність виконання бізнес-процесів, стан придбання та постачання ресурсів, а також кінцеві результати діяльності господарських організацій. Розроблено комплекс із шістнадцяти збалансованих показників-стимуляторів, які згруповано у чотири напрями оцінювання, що дозволяє відстежувати рівень самодостатнього розвитку бізнесу. Визначено вагові коефіцієнти напрямів для інтегрального показника ефективності, що відображає ступінь досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей господарської організації. Практична значущість роботи полягає у можливості використання запропонованої системи KPI у процесі комплаєнс-контролю для своєчасного виявлення ризиків, ухвалення обґрунтованих управлінських рішень та формування стійкого механізму розвитку господарської організації. Запропонований підхід сприяє підвищенню прозорості бізнес-процесів, ефективності використання ресурсів і забезпеченню конкурентних переваг на внутрішньому та зовнішньому ринках. Упровадження відповідної збалансованої системи показників у систему комплаєнс-контролю дає змогу оцінювати стан розвитку бізнесу, виявляти фактори ризику та підтримувати стратегічну стабільність господарських організацій у довгостроковій перспективі.

Роль хмарних технологій у формуванні парадигми цифрового маркетингу

2025-10-15T14:27:43+03:00

У статті досліджено сутність та видно хмарних технологій, що використовують в цифровому маркетингу. Проаналізовано роль і значення хмарних технологій у цифровому маркетингу через призму їх застосування в контексті типів моделей розгортання хмарного середовища та моделей обслуговування користувачів. На основі аналізу наукових поглядів систематизовано переваги використання хмарних технологій у маркетингу. Виокремлено основні переваги (гнучкість, масштабованість, економічна ефективність, доступність) та додаткові переваги (взаємодія та співпраця маркетологів, зберігання та резервування даних, інтеграція з іншими технологіями, безпека маркетингових даних) впровадження хмарних технологій у цифровий маркетинг. Проаналізовано безпекові та етичні виклики використання хмарних технологій у цифровому маркетингу. Обґрунтовано докази парадигмальної трансформації маркетингу під впливом впровадження хмарних технологій. Окреслено перспективи розвитку використання хмарних технологій у цифровому маркетингу.

Компенсаційний пакет сучасних підприємств: підходи до формування та фактори, що впливають на його ефективність

2025-10-13T08:14:03+03:00

У статті розглянуто сучасні підходи до формування компенсаційних пакетів як ключового елемента системи мотивації персоналу. Показано, що компенсаційний пакет є багатокомпонентною системою, яка включає не лише фінансові виплати, а й широкий спектр нефінансових стимулів, спрямованих на підвищення задоволеності, продуктивності та лояльності працівників. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення конкурентоспроможності підприємств на ринку праці, де поряд із залученням кваліфікованих кадрів важливим завданням є їхнє утримання та розвиток. Проведений аналіз наукових джерел засвідчив, що значна увага приділяється впливу компенсаційних пакетів на мотивацію, результативність і стабільність персоналу. Водночас проблеми недостатньої персоналізації, непрозорості системи винагород та слабкого зв’язку між результатами праці та компенсацією залишаються актуальними.

Узагальнено й порівняно основні підходи до побудови компенсаційних пакетів, а також систематизовано фактори, що визначають їхню ефективність. Виокремлено три моделі формування пакетів: традиційну (з орієнтацією на грошові виплати), комплексну (поєднання матеріальних і нематеріальних складових) та індивідуалізовану (адаптація винагород під особисті потреби працівників). Доведено, що саме комплексний та індивідуальний підходи здатні забезпечити довгострокову мотивацію й підвищити конкурентоспроможність роботодавця. Систематизовано зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на ефективність компенсаційних пакетів: стан ринку праці, економічні умови, законодавчі вимоги, фінансові можливості підприємства, особливості корпоративної культури та потреби працівників. Обґрунтовано необхідність впровадження гнучких і прозорих моделей компенсацій, що відповідають ринковим умовам та очікуванням персоналу. Компенсаційний пакет слід розглядати не лише як витрати підприємства, а як стратегічний інструмент управління людськими ресурсами та сталого розвитку бізнесу.

Особливості здійснення витрат на НДДКР у регіональних моделях управління інноваційною діяльністю

2025-10-13T10:24:07+03:00

У статті розкрито актуальні питання концепції здійснення витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) в різних регіональних моделях управління інноваційною діяльністю. Запропоновано критерії, що відображають їхні особливості, зокрема: джерела фінансування інновацій, традиції управління ними, інноваційну культуру, форми взаємодії із зовнішніми партнерами, характер та структуру витрат на інновації й НДДКР, особливості контролю та ризики, пов’язані з цими витратами. Щодо зазначених критеріїв визначено такі регіональні моделі: північноамериканська, латиноамериканська, європейська, азійська. Досліджено, що в межах вказаних моделей країни мають спільні риси щодо витрат на НДДКР та інноваційної діяльності загалом, однак мають і свої особливості. Визначено концепцію витрат на НДДКР в різних моделях управління інноваційною діяльністю як підхід до обґрунтування ролі, структури, обліку та фінансування витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) в контексті функціонування інноваційних систем різних країн чи економічних моделей.

Проведено статистичний аналіз співвідношення витрат на НДДКР до ВВП у різних регіонах світу та виявлено тенденції його подальшої динаміки. Здійснено порівняльну характеристику зазначеного показника у світовому вимірі та в Україні, а також окреслено основні проблеми, що стримують його зростання. Запропоновано модель управління інноваційною діяльністю, яка може бути реалізована в Україні.

Вплив цифрових технологій на міжнародну торгівлю

2025-10-20T10:56:36+03:00

Цифрові досягнення революціонізували міжнародну торгівлю, забезпечивши ефективність та інноваційність, і водночас створивши нові виклики. Зростання електронної комерції, представлене, зокрема, такими платформами, як Amazon і Alibaba, дало можливість малим і середнім підприємствам (SME / МСП) виходити на глобальні ринки. За даними СОТ, світовий експорт у сфері електронної комерції зріс із 4 трлн доларів (2019) до 6,3 трлн (2023). Штучний інтелект і блокчейн додатково підсилюють торгівлю: ШІ оптимізує ланцюги постачання та долає мовні бар’єри, тоді як блокчейн скорочує час оформлення торговельних документів із 5–10 днів до менш ніж 24 годин, зменшуючи ризики шахрайства (IBM, 2022). IoT (Інтернет речей) і цифрові двійники також підвищують стійкість ланцюгів постачання: за даними логістичного оператора DHL, завдяки відстеженню за допомогою сенсорів втрати через зіпсовані товари скоротилися на 30 % [1]. Однак цифрова торгівля стикається з серйозними перешкодами. Кіберзагрози завдають щорічних збитків на 6 трлн доларів (McAfee, 2023), зокрема зупиняючи роботу портів і морських перевезень. Регуляторна фрагментація – наприклад, відмінності між GDPR (Загальний регламент захисту даних ЄС) та китайським законодавством про дані – збільшує витрати на дотримання вимог. Крім того, зберігається суттєвий цифровий розрив: лише 30 % африканських МСП беруть участь у транскордонній електронній комерції (ITC, 2023), значно відстаючи від західних країн через проблеми з інфраструктурою та браком цифрових навичок [2]. Подолання цих викликів потребує глобальної співпраці. Гармонізовані угоди, як-от DEPA, можуть стандартизувати правила цифрової торгівлі, тоді як державно-приватні партнерства мають розширювати доступ до широкосмугового інтернету та цифрової грамотності на ринках, що розвиваються. Не менш важливим є посилення кібербезпеки шляхом створення спільних протоколів. Отже, цифровізація пропонує безпрецедентні переваги для торгівлі, проте потребує збалансованої політики для забезпечення безпеки, інклюзивності та справедливого зростання. Лише завдяки скоординованим діям можна реалізувати її повний потенціал.

Комплексний аналіз ефективності та фінансової стійкості кращих банків України

2025-10-17T15:34:20+03:00

У статті представлено результати комплексного аналізу ефективності та фінансової стійкості найбільших банків України за період 2015–2024 років. Дослідження зосереджено на показниках рентабельності активів (ROA), рентабельності власного капіталу (ROE), капітальної структури та фінансової надійності у контексті глибоких трансформацій банківського сектору. Основою аналізу стали дані 20 банків із найбільшим обсягом активів, що формують ключові тенденції у секторі. Аналіз власного капіталу підтвердив загальне нарощення фінансової активності банків. Банківська система України успішно перейшла на нову трирівневу структуру капіталу згідно з вимогами ЄС та Базель III, і станом на 01.01.2025 року зберігає достатній запас капіталу всіх рівнів. Більшість банків із 20 найкращих перевищують норматив достатності регулятивного капіталу (Н_РК) у 10 % станом на 01.05.2025 року. Дослідження чистого фінансового результату за 2015–2024 роки виявило значну амплітуду коливань, однак більшість банків досягли сталого позитивного результату в останні роки. АТ КБ «ПриватБанк» утримує лідерство за обсягами прибутку протягом п’яти років поспіль. Оцінка рівня рентабельності показала зростання ефективності використання активів та відновлення прибутковості банківського капіталу. Аналіз фінансової стійкості показав покращення показника фінансової надійності та зниження мультиплікатора капіталу у більшості установ до 2024 року. На основі багатофакторного аналізу розроблено кластеризацію банків (збалансовані, чутливі, консервативні, трансформуючі), що дозволила виокремити стратегічні моделі їхнього розвитку. Визначено перспективні банки, які поєднують високі показники прибутковості з підтриманням стійкої капітальної структури.

Формування когнітивних упереджень на фінансовому ринку в умовах розвитку штучного інтелекту

2025-10-17T15:51:11+03:00

У статті досліджено трансформацію поведінкових патернів учасників фінансового ринку під впливом стрімкого впровадження штучного інтелекту (ШІ). Зазначено, що традиційні моделі фінансової поведінки, які ґрунтувалися на обмеженій раціональності, зазнають суттєвих змін. ШІ не лише реагує на ринкові стимули, а й самостійно формує їх, створюючи нові цифрові патерни поведінки. Особлива увага приділена когнітивним упередженням, що виникають як у користувачів, так і в алгоритмах ШІ, враховуючи автоматизаційне упередження, надмірну впевненість, упередження доступності та алгоритмічні викривлення. Розглянуто механізми взаємодії в системі «людина – ШІ», де визначено ролі, канали та механізми передачі упереджень від людини до алгоритмів. Запропоновано класифікацію учасників системи «людина – ШІ» (користувач, розробник, анотатор, експерт, регулятор тощо) та з’ясовано, як на кожному етапі може виникати або посилюватись упередженість. Описано «ефект снігової кулі», коли навіть незначні когнітивні похибки користувачів з часом масштабуються завдяки особливостям роботи ШІ. У дослідженні представлено інструментарій для контролю когнітивних упереджень на алгоритмічному та особистісному рівнях. Підкреслюється, що недооцінка психологічного впливу ШІ на користувачів може призводити до ризикованих рішень і зниження фінансової стійкості. Авторка наголошує на необхідності інтеграції соціотехнічного підходу до вивчення впливу ШІ на фінансову поведінку, що враховує як технічні, так і когнітивні та соціальні чинники. Обґрунтовано потребу в розробці комплексних стратегій моніторингу, контролю та етичного регулювання ШІ у фінансовій сфері. Перспективи подальших досліджень полягають у глибшому аналізі психологічних механізмів формування «цифрових» поведінкових патернів та створенні нових методик зниження впливу когнітивних викривлень.

Ідентифікація загроз та ризиків фінансовій безпеці комерційних банків в умовах розвитку безготівкових розрахунків

2025-10-17T16:02:01+03:00

Стаття присвячена дослідженню питання ідентифікації загроз та ризиків фінансовій безпеці комерційних банків. Метою дослідження є класифікація та оцінка загроз і ризиків фінансовій безпеці банківських установ, обумовлених розвитком безготівкових розрахунків, ідентифікація та виділення особливостей прояву ризику розрахунків (платежів) та його впливу на фінансову стійкість банків. Впровадження сучасних платіжних систем та удосконалення безготівкових розрахунків, безперечно, впливають на фінансову стабільність держави в цілому. Автором запропоновано уточнити класифікаційні ознаки внутрішніх банківських ризиків (за характером; клієнтським складом; можливістю кількісної оцінки; характером банківських операцій). Особливістю уточненої класифікації є доповнення складу внутрішніх банківських ризиків ризиками платіжних систем, враховуючи, що комерційні банки є учасниками таких систем (до складу фінансових ризиків додатково включено інвестиційний; депозитарний; системний; загальний комерційний, до складу нефінансових – правовий ризик на рівні банку, обумовлений недосконалістю внутрішньобанківських положень). Визначено місце розрахункового ризику у наведеній класифікації, що надало можливість уточнити його сутність (складова фінансового ризику банківської установи, що виражає імовірність виникнення збитків, додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок невиконання сторонами (банком або контрагентом) своїх зобов’язань після того, як інша сторона виконала свою частину зобов’язань) та виділити його специфічні ознаки (здатність індивідуального розрахункового ризику у одного або декількох учасників розрахунково-платіжної операції стати передумовою ланцюгової реакції неплатежів та системного ризику; вплив на ризик ліквідності та кредитний ризик). На відміну від нормативно-правового визначення цього поняття, уточнене визначення припускає імовірність виникнення такого виду ризику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) зобов’язань банківською установою, а не лише його контрагентом.

Облік матеріальних цінностей державних резервів, непридатних для використання

2025-10-15T15:25:36+03:00

У статті обґрунтовано важливість питань, які стосуються реформування системи державного резерву, а також прийняття нормативно-правових актів, пов’язаних із Законом України «Про державні резерви».

Одним із нововведень зазначеного закону стало унормування процедури списання матеріальних цінностей державних резервів, відпуск яких не може бути здійснений у зв’язку з втратою ними якісних характеристик та/або із закінченням строку зберігання (терміну придатності), і які підлягають вилученню з обігу з подальшою переробкою, утилізацією чи знищенням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Авторами встановлено, що під час застосування затвердженого порядку списання матеріальних цінностей державних резервів з подальшою їхньою переробкою, утилізацією чи знищенням можливий перебіг подій, внаслідок яких упродовж певного, а у деяких випадках досить тривалого періоду часу матеріальні цінності державних резервів, відпуск яких не може бути здійснений у зв’язку з втратою ними якісних характеристик та/або із закінченням строку зберігання (терміну придатності), будуть обліковуватися як придатні для використання за призначенням, що викривляє інформацію у звітності та, відповідно, створює ризики використання недостовірної інформації під час ухвалення та виконання управлінських рішень.

Запровадження в обліку матеріальних цінностей державних резервів поетапного списання товарів, відпуск яких неможливий через втрату якісних характеристик та/або закінчення строку зберігання (терміну придатності), передбачатиме відображення вибуття із запасів непридатних для використання матеріальних цінностей, їхній подальший облік на позабалансових рахунках і, відповідно, забезпечуватиме достовірне відображення наявності матеріальних цінностей державних резервів та їхнього руху: від списання непридатних для використання до повного завершення заходів з переробки, утилізації чи знищення.

Принципи циркулярної економіки як фактор розвитку нефінансової звітності

2025-10-15T16:06:51+03:00

У статті здійснено комплексне дослідження інтеграції принципів циркулярної економіки у систему нефінансової звітності підприємств. Визначено, що сучасні виклики сталого розвитку потребують трансформації традиційних моделей господарювання на основі циркулярності, яка передбачає мінімізацію відходів, повторне використання матеріалів та формування замкнених циклів виробництва. Бухгалтерський облік у таких умовах є ключовим інструментом для вимірювання ресурсних потоків, оцінки ефективності циркулярних практик та формування інформаційної бази для прийняття управлінських рішень. Особливу увагу приділено аналізу міжнародних стандартів звітності, які визначають різний рівень деталізації та вимог до відображення показників циркулярної економіки. На основі узагальнення європейських практик продемонстровано, що запровадження директиви CSRD та стандартів ESRS суттєво підвищує якість і порівнюваність нефінансової звітності, зобов’язуючи компанії надавати дані про використані ресурси, рівень повторного використання матеріалів, а також екологічні та соціальні наслідки діяльності. Нефінансова звітність в Україні тривалий час мала добровільний характер, однак унаслідок євроінтеграційних процесів та державних стратегій відбувається поступове наближення до європейських норм. Запровадження обов’язкової звітності для великих підприємств відповідно до вимог CSRD/ESRS створює умови для системного впровадження циркулярної економіки. Визначено, що інтеграція принципів циркулярності сприятиме не лише зниженню витрат і підвищенню ефективності управління ресурсами, але й зміцненню довіри інвесторів, зростанню репутаційного капіталу компаній та формуванню позитивного соціального ефекту.

Актуальні тенденції наукових досліджень щодо формування звітності зі сталого розвитку

2025-10-16T12:35:16+03:00

Стаття присвячена аналізу сучасного стану та еволюції наукового дискурсу щодо звітності зі сталого розвитку, зокрема з акцентом на наративну компоненту, що є ключовим інструментом представлення нефінансової інформації. Здійснено систематизацію основних літературних джерел, зокрема дисертаційні дослідження, наукові статті та аналітичні огляди, зважаючи на часові межі, використання ключових слів та тематичну релевантність. Бібліографічний аналіз був здійснений шляхом систематичного збору, класифікації та оцінки наукових джерел, що індексуються у наукометричних базах даних Scopus, Web of Science та Google Scholar. Це дало змогу охопити широке коло міжнародних та національних досліджень, релевантних тематиці за ключовими словами «сталий розвиток», «звітність із сталого розвитку», «наративна компонента звітності зі сталого розвитку». Також під час аналізу досліджувалися тенденції таких тем, як «інтегрована звітність» та «нефінансова звітність». Здійснено аналіз динаміки наукового інтересу та трендів, який демонструє зростання уваги до концепцій сталого розвитку та стандартів звітності, а також поступовий перехід від загальнотеоретичних підходів до специфічних методологічних рішень, що забезпечують інтеграцію нефінансової інформації у корпоративне управління. Виявлено ключові напрями наукових досліджень: нормативно-правове регулювання, забезпечення достовірності та якості звітності, роль корпоративного управління та інституційних факторів, інтеграція ESG-показників та виконання цілей сталого розвитку. Визначено необхідність поглибленого вивчення наративної компоненти звітності, її методів формування та оцінки впливу на довіру стейкхолдерів. Отримані результати створюють наукову основу для розробки ефективних методик формування звітності зі сталого розвитку, інтеграції її у національні системи бухгалтерського обліку та вдосконалення процедур верифікації, що сприятиме підвищенню прозорості корпоративної діяльності та реалізації принципів сталого розвитку.