Методологічні концепти управління в сфері надання житлово-комунальних послуг на основі мережевого підходу

Анотація

Досліджено, що сутність управління в загальному вигляді розкривається як цілеспрямований вплив суб’єкта управління на об’єкт на основі певних правил, зокрема щодо принципів цілісності та збалансованості, наявності зворотного зв’язку. Різниця полягає у тому, що в управлінні у кожен певний момент часу конкретний суб’єкт впливає на конкретний об’єкт і тільки потім виникає зворотний зв’язок. У взаємодії так звані суб’єкт і об’єкт впливають один на одного одночасно, тобто вони одночасно виконують ролі суб’єкта і об’єкта відносно один одного. На відміну від управління, механізм мережевої взаємодії заснований ще й на принципах синергетики: відкритості, гомеостатичності, динамічної ієрархічності, нелінійності. Це дозволяє всю сукупність відносин у мережевій структурі представляти як самоорганізовану і саморегульовану систему. В межах такої системи передбачено: запровадження цілі атрактора, яка задає напрям відносин у мережевій структурі; виявлення динамічних зв’язків, здатних забезпечити мережевій структурі досягнення поставленої мети; вибір напрямку взаємодії (руху). Мережева взаємодія надає суб’єктам можливості вибору методів, способів дій для досягнення мети, забезпечує постійний розвиток через обмін інформацією.

З’ясовано, що до теперішнього часу більшою мірою досліджено четвертий блок. Він є досить поширеним і в прикладних дослідженнях у сфері послуг: торгівлі, освіті, туризмі тощо. Однак, на думку теоретиків і практиків, основними недоліками мережевої взаємодії є: слабка методологічна складова, відсутність системних механізмів координації взаємодії, механізмів контролю, оцінки, а також відсутність взаємодії у післяпроектний період. Це свідчить про наявність прогалин у регламентації першого, другого і третього блоків, які розкривають структуру мережевої взаємодії з позиції методики. Таке подання структури мережевої взаємодії заслуговує на увагу тому, що стають прозорими і контрольованими зв’язки вже всередині самої взаємодії, а також з’являється можливість відслідковувати напрями мережевої взаємодії і управління нею для забезпечення цілісності. Отже, мережева взаємодія являє собою процес, що є наслідком певних цілей, заснованих на конкретних правилах і містить сукупність методів побудови відносин у мережевій структурі.